Методика перевірки професійних знань і вмінь учнів

Дайте, будь-ласка, відповіді на наступні запитання:
1. Яке поняття терміну “контроль”? Назвіть його види.
2. Які методичні задачі перевірки професійних знань і вмінь?
3. Які методи усної перевірки знань і вмінь існують?
4. Як здійснюється письмова перевірка професійних знань і вмінь?

Яке поняття терміну “контроль”? Назвіть його види.
Важливим складником навчально-виховного процесу є контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів чи студентів.
Важливо здійснювати його після проходження якого-небудь розділу програми або завершення курсу.
Контроль - це одночасно і об’єкт теоретичних досліджень, і сфера практичної діяльності педагога. За допомогою контроля можна виявити достоїнства і недоліки нових методів навчання, встановити взаємний зв’язок між плануючими, реалізованими і досягнутими рівнями навчання, дати оцінку досягнень учня і з’ясувати недоліки в його знаннях.
Компоненти і функції контролю.
Контроль складається з таких компонентів: — перевірка, яка спрямована на виявлення рівня знань і умінь та навичок;
— оцінювання, що полягає у вимірюванні рівня знань, умінь і навичок;
— облік, що передбачає фіксацію результатів у вигляді оцінок у журналі.
До найголовніших функцій контролю належать:
— освітня (навчальна). Перевірка є корисною для всієї учнівської групи. Слухаючи відповідь товариша, учні звіряють із нею свої відповіді, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє поглибленню і систематизації їх знань;
— діагностична. У процесі контролю виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях та навичках учнів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані на поліпшення успішності;
— стимулююча. Схвалення успіхів сприяє розвитку в молодої людини мотивів до навчання;
— оцінювальна. Об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок сприяє кращому навчанню;
— розвивальна. У процесі перевірки розвивається логічне мислення учнів, зокрема вміння аналізувати і синтезувати, порівнювати й узагальнювати, абстрагуватися і конкретизувати, класифікувати та систематизувати, а також мовлення, пам'ять, уява, увага;
— управлінська. На основі контролю визначають стан успішності, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її;
— виховна. Полягає в очікуванні перевірки, спонукає учня, регулярно готуватися до занять.
Компоненти, функції контролю реалізуються завдяки використанню різноманітних його видів.
Види контролю.
За місцем у навчальному процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний (тематичний), підсумковий контроль.
Попередній контроль. Здійснюють його переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку року, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.
Поточний контроль. Використовують його у повсякденній навчальній роботі. Він полягає в систематичному спостереженні педагога за діяльністю учнів на навчальних заняттях.
Періодичний (тематичний) контроль. Він передбачає виявлення й оцінку знань та умінь учнів, засвоєних за кілька попередніх занять, з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання вимогам програми.
Тематична перевірка знань здійснюється на узагальнюючих уроках, практичних і лабораторних заняттях. Основне завдання тематичної перевірки полягає у створенні передумов для сприйняття і осмислення теми в цілому, в усіх її взаємозв'язках, мобілізуванні їх на поглиблене вивчення певних розділів навчальної дисципліни.
Підсумковий контроль. Має на меті перевірку рівня засвоєння знань і вмінь учнів за триваліший період навчання — семестр, рік, на час завершення курсу навчання. Він спрямований на виявлення системи і структури знань учнів. Основні форми підсумкового контролю — іспити, державні кваліфікаційні атестації (Її здійснює державна екзаменаційна (кваліфікаційна) комісія після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики).

Які методичні задачі перевірки професійних знань і вмінь?

Серед основних задач перевірки можна виділити наступні:
— Індивідуальний характер контролю успішності. Він передбачає виявлення знань кожного учня, його успіхів, невдач; рівня самостійності у пізнавальному процесі, характеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потребує; використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів та ін.
— Систематичність контролю. Виявляється у спонуканні учнів до постійної підготовки до занять, систематичному опитуванні їх шляхом використання самостійних міні — завдань, особливій увазі до слабших, заохоченні їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах заняття тощо.
— Достатня кількість даних для оцінки. Означає, що при виставленні оцінки слід враховувати передусім зміст відповіді учня на запитання, а також його доповнення до відповідей інших на поточному і попередніх уроках.
— Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань. Передбачає виставлення оцінки тільки за фактичні знання. На оцінку не повинні впливати суб'єктивні фактори, зокрема ставлення педагога до учня. Кожну оцінку педагог має мотивувати, що запобігає невдоволенню осіб, схильних до переоцінки своїх знань.
— Єдність вимог до оцінювання знань учнів. Означає недопущення педагогами надмірної вимогливості чи поблажливості.
— Оптимізація контролю успішності учнів. Полягає у використанні такої методики контролю, яка б передбачала мінімум затрат зусиль і часу педагога та учнів для отримання необхідних відомостей.
— Гласність контролю. Передбачає повідомлення про результати перевірки рівня знань, пояснення оцінки, переваг і недоліків відповіді.
— Всебічність контролю — це перевірка та оцінювання не тільки теоретичних знань, а й здатності застосовувати на практиці уміння та навички, отримані під час навчання.
— Тематична спрямованість контролю. Передбачає обов'язкове визначення, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь і навичок підлягають оцінюванню.
Дотримання етичних норм спонукає педагога віри ти в можливості учнів навчатися і переконувати їх у цьому; пояснювати труднощі у засвоєнні навчального матеріалу і допомагати у їх подоланні; дотримуватися педагогічного такту (доброзичливості і делікатності, відчуття міри в заохоченні та покаранні тощо).
Головне — контроль повинен допомогти молодій людині пізнати себе, повірити у свої можливості, реалізувати свої знання, уміння і навички, а не притлумлювати її пізнавальну і відтворювальну можливість.

Яке поняття терміну “контроль”? Назвіть його види.

Контроль – це виявлення, встановлення та оцінка знань учнів, тобто визначення об’єму, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів та всього класу для внесення необхідних коректив в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів, засобів та форм організації.
Контроль – це підсистема в рамках системи навчання в цілому, яка реалізує притаманні їй функції, яка має свій об’єкт, свої методи.
В залежності від дидактичної мети використовують різні види контролю за навчанням: попередній, біжучий. повторний, тематичний, періодичний, підсумковий, комплексний.

Попередній контроль носить діагностичний характер. Напередодні вивчення певної теми, засвоєння якої має грунтуватися на раніше вивченому матеріалі, учитель має з'ясувати рівень розуміння опорних знань, актуалізувати їх, аби успішно рухатися вперед.
Біжучий контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі зичення конкретних тем.
Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок. При цьому треба виходити з позиції, яку визначив ще К.Д.Ушинський: хороші дидакти те й роблять, що без кінця повторюють і лише кожен раз додають щось нове. Повторна перевірка якнайкраще сприяє переведенню знань з короткотермінової до довготривалої пам'яті.
Тематичний контроль пов'язаний з перевіркою рівня знань, умінь та навичок учнів в обсязі певного розділу чи об'ємної теми конкретної навчальної дисципліни.
Періодичний контроль передбачає за мету встановити, яким обсягом знань учні володіють з тих або інших проблем стосовно вимог програм.
Підсумковий контроль має своїм завданням з'ясувати рівень засвоєння учнями навчального матеріалу в кінці навчального року або по завершенню вивчення навчальної дисципліни. Це проводиться у формі заліків, екзаменів.
Комплексний контроль передбачає перевірку рівня засвоєння знань, умінь та навичок з кількох суміжних дисциплін, що забезпечують комплексний підхід до формування світогляду учнів

Які методи усної перевірки знань і вмінь існують?

Можна виділити такі основні методи контролю знань, умінь і навичків:
учнів: усна перевірка, письмова перевірка, графічна перевірка, практична
перевірка, тестова перевірка. Дещо умовно до методів перевірки можна
віднести спостереження.
Усна перевірка поки ще займає переважаюче. Техніка усної перевірки полягає в тому, що викладач ставить перед учнями певні запитання, учні мають дати на них відповіді, використовуючи слово. Цей метод сприяє розвитку в учнів вмінь мислити, грамотно висловлювати думки в логічній послідовності, розвивати культуру усного мовлення. Використання цього методу вимагає від учителя значних зусиль і майстерності: грамотно формулювати запитання, спонукаючи учнів до активного мислення, будувати систему запитань у певній логічній послідовності, уважно слухати відповіді учнів, враховувати індивідуальні особливості учнів. Проте цей метод не позбавлений недоліків: він призводить до неефективного використання часу на уроці.
Письмова перевірка у порівнянні з усною більш ефективна, оскільки всі учні класу отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них.
Це сприяє піднесенню самостійної пізнавальної діяльності учнів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу.
Графічна перевірка спрямована на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін навчального плану. Це – побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Такий метод спрямований а загальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Все це сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної діяльності.
Практична перевірка тісно пов'язана з включенням учнів у конкретну практичну діяльність, в ході якої перевіряються вміння учнів застосовувати знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь і навичок. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика відіграє спонукальну і контролюючу роль.
Тестова перевірка все більше набуває свого поширення. Сутність цього методу полягає у визначенні завдань (запитань), на які подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір. Можуть бути завдання для конструювання відповіді. Тестова перевірка може здійснюватися машинним і безмашинним способом.

Які методичні задачі перевірки професійних знань і вмінь?
Проведення контролю є фактично завершальною стадією кожного етапу навчання, без контролю не можливо визначити ні якість знань учнів, ні якість праці викладачів.
Основні завдання контролю: виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається, визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення; виявити ступінь відповідальності учнів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі; виявити рівень опанування навиків самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку; стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні.
Головне завдання контролю - допомогти учням організувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети

1. Яке поняття терміну “контроль”? Назвіть його види.
Контроль як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і практичних дій вихованців з метою з'ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками й уміннями та формування в них певних особистіших і професійних рис.
Традиційні у вітчизняній дидактиці поняттями: контроль – родове поняття; перевірка – процес контролю; оцінка – кількісна фіксація виявленого рівня знань, навичок і вмінь у балах; облік – документальна фіксація. Контролю підлягає як навчання окремих учнів, так і навчальна діяльність певних дидактичних систем (класу, школи тощо). Проаналізуємо ці поняття більш докладно.
Контроль навчання як складова частина дидактичного процесу і навчальний захід виконує певні функції, має види, методи і форми, систему критеріїв оцінки якості професійних знань, навичок та вмінь.

Види, форми й методи контролю та оцінки підготовленості учнів
• Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цього контролю суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш цілеспрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів його проведення, обгрунтування послідовності опрацювання певних розділів і частин навчальних предметів тощо.

• Поточний контроль здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності (в основному під час планових занять) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Мета його – оперативне отримання об'єктивних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом.
В. Оконь поточний контроль визначає як виховний і, безперечно, має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплюючи весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом, підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учіння та водночас підштовхнути педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю і самооцінки.

• Періодичний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним. (В. Оконь його визначає як позаплановий). Він полягає у визначенні рівня та обсягу набуття учнями знань, навичок та вмінь за певний період (декілька уроків) з метою виявлення рівня оволодіння ними.
Тематичний контроль – різновид періодичного.

• Підсумковий контроль – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання (заключний контроль). Мета його – встановити систему і структуру знань, навичок і вмінь. Основна форма підсумкового контролю – заліки та іспити.
Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок, дієвість впливів відповідних посадових осіб і служб на цей процес.

Отже, в сукупності методично і змістовно обгрунтований контроль та правильне його проведення надають педагогам об'єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання.

2. Які методичні задачі перевірки професійних знань і вмінь?
Головна мета перевірки результативності навчання - це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.
В практиці навчання використовую поточний, підсумковий і тематичний контроль.
Поточну перевірку знань проводжу на кожному уроці. Вона є необхідним компонентом навчального процесу при поясненні, закріпленні і повторенні матеріалу. Поточна перевірка дозволяє виявити знання, вміння, навички, які вже є в учня, і на їх основі будую навчальний процес.
Тематична перевірка полягає в забезпеченні контролю за засвоєнням всієї теми. Цей вид перевірки має дуже велике значення для систематизації матеріалу.
Підсумкову перевірку і оцінку знань проводжу за кожний семестр і за навчальний рік. Її значення в тому, щоб дати правильну об'єктивну оцінку досягнутим успіхам учня, рівню його розвитку. Враховую всі аспекти навчальної діяльності. Підсумкова оцінка відображає результати роботи учня, але вона не являє собою середнє арифметичне всіх оцінок, які учень одержав за цей період. Головним в підсумковій оцінці знань є те, щоб перевірити логіку засвоєння матеріалу; учень повинен бачити систему у змісті навчального предмета.

1. Яке поняття терміну “контроль”? Назвіть його види.
Контроль як педагогічне поняття являє собою усвідомлене, планомірне спостереження та фіксацію вербальних і практичних дій вихованців з метою з'ясування рівня набуття ними соціального досвіду, опанування програмного матеріалу, оволодіння теоретичними і практичними знаннями, навичками й уміннями та формування в них певних особистіших і професійних рис.
Традиційні у вітчизняній дидактиці поняттями: контроль – родове поняття; перевірка – процес контролю; оцінка – кількісна фіксація виявленого рівня знань, навичок і вмінь у балах; облік – документальна фіксація. Контролю підлягає як навчання окремих учнів, так і навчальна діяльність певних дидактичних систем (класу, школи тощо). Проаналізуємо ці поняття більш докладно.
Контроль навчання як складова частина дидактичного процесу і навчальний захід виконує певні функції, має види, методи і форми, систему критеріїв оцінки якості професійних знань, навичок та вмінь.

Види, форми й методи контролю та оцінки підготовленості учнів
• Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цього контролю суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш цілеспрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів його проведення, обгрунтування послідовності опрацювання певних розділів і частин навчальних предметів тощо.

• Поточний контроль здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності (в основному під час планових занять) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Мета його – оперативне отримання об'єктивних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом.
В. Оконь поточний контроль визначає як виховний і, безперечно, має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплюючи весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом, підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учіння та водночас підштовхнути педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю і самооцінки.

• Періодичний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним. (В. Оконь його визначає як позаплановий). Він полягає у визначенні рівня та обсягу набуття учнями знань, навичок та вмінь за певний період (декілька уроків) з метою виявлення рівня оволодіння ними.
Тематичний контроль – різновид періодичного.

• Підсумковий контроль – це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання (заключний контроль). Мета його – встановити систему і структуру знань, навичок і вмінь. Основна форма підсумкового контролю – заліки та іспити.
Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок, дієвість впливів відповідних посадових осіб і служб на цей процес.

Отже, в сукупності методично і змістовно обгрунтований контроль та правильне його проведення надають педагогам об'єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання.

Відповідь на 1 запитання:
Контроль це своєчасне виявлення недоліків для подальшого їх виправлення.
Залежно від дидактичної мети використовують різні види контролю за навчанням: попередній, побіжний, повторний, тематичний, періодичний, підсумковий, комплесний.
Побіжний контроль передбачає перевірку якості засвоєння знань у процесі вивчення конкретних тем.
Попередній контроль грунтується на раніше вивченому матеріалі.
Повторний контроль спрямований на створення умов для формування умінь і навичок.
Тематичний контроль пов'язаний з перевіркою рівня знань учнів у межах певного розділу чи великої теми конкретної навчальної дисципліни.
Періодичний контроль має на меті встановити, яким обсягом знань володіють учні з тих або інших проблем, орієнтуючись на вимоги програми.
Підсумковий контроль має на меті з'ясувати рівень засвоєння учнями навчального матеріалу в кінці навчального року.